РЕШЕНИЕ ЮРИДИЧЕКИХ ПРОБЛЕМ ПО :
Реклама
АДВОКАТ ПО ХОЗЯЙСТВЕННЫМ ДЕЛАМ КИЕВ В КИЕВЕ | ХОЗЯЙСТВЕННОЕ ПРАВО АДВОКАТ КИЕВ В КИЕВЕ - ПОСТАНОВЛЕНИЕ ПЛЕНУМА В Х С У от 26.12.2011 №18
ХОЗЯЙСТВЕННОЕ ПРАВО АДВОКАТ КИЕВ В КИЕВЕ - ПОСТАНОВЛЕНИЕ ПЛЕНУМА В Х С У от 26.12.2011 №18
хозяйственное право адвокат киев в киеве - постановление пленума в х с у от 26 12 2011 №18

ХОЗЯЙСТВЕННОЕ ПРАВО АДВОКАТ КИЕВ В КИЕВЕ - ПОСТАНОВЛЕНИЕ ПЛЕНУМА В Х С У от 26.12.2011 №18

ПЛЕНУМ ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
26.12.2011 N 18


Про деякі питання практики застосування
Господарського процесуального кодексу
України судами першої інстанції
{ Із змінами, внесеними згідно з Постановами Вищого
господарського суду
N 3 ( v0003600-12 ) від 23.03.2012
N 10 ( v0010600-12 ) від 17.10.2012 }

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 36 Закону

України "Про судоустрій і статус суддів" ( 2453-17 ) пленум Вищого
господарського суду України П О С Т А Н О В Л Я Є:
З метою забезпечення однакового і правильного
застосування Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (далі - ГПК) дати господарським судам України такі
роз'яснення.
1. Учасники судового процесу.
1.1. До складу учасників судового процесу входять сторони,
треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у
випадках, передбачених ГПК ( 1798-12 ), зокрема, судові експерти,
перекладачі, посадові особи чи інші працівники підприємств,
установ, організацій, державних та інших органів, коли їх
викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час
розгляду справи (стаття 18 ГПК) ( 1798-12 ). Учасниками судового процесу у справах про банкрутство є
особи, визначені Законом України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ).
1.2. З усіх учасників судового процесу лише сторони, треті
особи і прокурор, який бере участь у процесі, наділені правом
заявити відвід судді за наявності підстав та в порядку, зазначених
у статті 20 ГПК ( 1798-12 ), у тому числі у випадку, коли суддя
бере участь у новому розгляді справи в разі скасування рішення,
ухвали, прийнятих ним чи за його участю. 1.2.1. Сторони, треті особи або прокурор можуть заявити
відвід лише тим суддям, які беруть участь у розгляді конкретної
справи, а не всім взагалі суддям того чи іншого господарського
суду; заявлення відводу голові господарського суду чи його
заступнику можливе лише у разі прийняття ними справи до свого
провадження. Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише
припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених
належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих
на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи,
обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ. За імперативним приписом частини четвертої статті 20 ГПК
( 1798-12 ) відвід повинен заявлятись у письмовій формі. Якщо
відвід заявлено усно, господарський суд має запропонувати
заявникові викласти його у письмовій формі (за необхідності
надавши йому потрібний для цього час), а в разі відмови від
заявлення відводу в такій формі - продовжити розгляд справи по
суті із зазначенням про це в протоколі судового засідання. 1.2.2. Питання про відвід судді вирішується судом у тому
складі, який розглядає справу. Отже, якщо справа розглядається
суддею одноособово, відповідне питання вирішується саме цим суддею
у нарадчій кімнаті. У такому ж порядку вирішується питання про самовідвід суддів. Форми заявлення самовідводу судді процесуальним законом не
передбачені. Отже, достатнім є зазначення про це у відповідній
ухвалі, винесеній згідно з частиною п'ятою статті 20 ГПК
( 1798-12 ) та з урахуванням вимог статті 86 названого Кодексу
( 1798-12 ). У разі колегіального розгляду справи винесенню ухвали може
передувати відповідна письмова заява судді з наведенням мотивів
самовідводу. 1.2.3. Задоволення заяви про відвід судді повинно
обґрунтовуватися посиланням на обставини, про які йдеться в
частині першій статті 20 ГПК ( 1798-12 ), із зазначенням та
поданням доказів, які їх підтверджують. 1.2.4. За змістом частини першою статті 20 ГПК ( 1798-12 )
суддя, який брав участь в розгляді справи, не може брати участі в
новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали,
постанови (у справі про банкрутство), прийнятої за його участю,
або у перегляді прийнятих за його участю рішень, ухвал, постанов
за нововиявленими обставинами. { Абзац перший підпункту 1.2.4
підпункту 1.2 пункту 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою
Вищого господарського суду N 3 ( v0003600-12 ) від 23.03.2012 } У застосуванні цієї норми процесуального права господарським
судам необхідно враховувати таке. У разі скасування апеляційною або касаційною інстанцією
ухвал, які стосуються виключно руху справи та якими провадження у
справі не закінчується (як-от про передачу справи за підсудністю,
про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про
банкрутство, про забезпечення позову, про зупинення провадження у
справі, про залишення позову або заяви у провадженні зі справи про
банкрутство без розгляду тощо), справи може бути передано у
встановленому порядку на розгляд суддів, якими винесено відповідні
ухвали. Скасування рішення, прийнятого по суті справи з прийняттям
нового рішення, не може вважатися підставою для відводу судді,
який приймав скасоване рішення і вчиняє процесуальні дії у цій
справі на стадії виконання нового судового рішення, зокрема,
здійснює розгляд скарги на дії (бездіяльність) органу Державної
виконавчої служби, заяви про відстрочку, розстрочку, зміну способу
виконання судового рішення, визнання виконавчого документа таким,
що не підлягає виконанню, тощо. 1.2.5. Право на подання заяви про відвід судді є однією з
гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та
неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про
захист прав і основних свобод людини ( 995_004 ) закріплено
основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при
розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд
справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Водночас згідно з частиною третьою статті 22 ГПК ( 1798-12 )
сторони (так само як і інші учасники судового процесу) зобов'язані
добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами,
виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів
другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та
об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Тому слід
розцінювати як зловживання учасником судового процесу своїми
процесуальними правами, зокрема, подання ним другої і наступних
заяв про відвід судді (суддів) господарських судів з одних і тих
самих підстав (у тому числі з викладенням відповідної заяви в
іншій стилістичній формі), або, хоча й з інших підстав, ніж у
первісній заяві, але з таких, що з урахуванням обставин справи
були або мали бути відомі заявникові під час подання ним первісної
заяви, і, отже, повинні були зазначатися саме в ній. Якщо спір вирішується (справа розглядається) колегіально, то
відповідним зловживанням процесуальними правами може вважатися
послідовне заявлення відводів суддям, що входять до складу
відповідної колегії, з одних і тих самих підстав, хоча первісну
заяву про відвід одного з цих суддів з тих же підстав залишено без
задоволення. У таких випадках суд не позбавлений права, відмовивши в
задоволенні наступної заяви (клопотання), продовжити розгляд
справи, в якій заявлено такий відвід, із зазначенням про це в
протоколі судового засідання та в описовій частині судового
рішення з наведенням в останньому відповідних мотивів; додатково
ухвала як окремий процесуальний документ у такому разі не
виноситься. 1.2.6. У випадку надходження заяви про відвід судді після
закінчення розгляду справи (проголошення рішення або ухвали, якою
закінчується розгляд справи) така заява з відміткою про дату і
точний час її надходження приєднується до матеріалів справи без її
розгляду. Зазначена відмітка робиться відповідальним працівником
канцелярії суду.
1.3. Господарський суд за клопотанням сторони або за своєю
ініціативою має право до прийняття рішення залучити до участі у
справі іншого відповідача, якщо у спірних правовідносинах він
виступає або може виступати як зобов'язана сторона. Заміна первісного відповідача належним відповідачем
допускається лише за згодою позивача, яка має бути викладена в
його письмовій заяві чи зафіксована в протоколі судового
засідання. Якщо ж такої згоди не надано, то господарський суд у
залежності від конкретних обставин справи вчиняє одну з таких дій:
1) розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і відмовляє в
позові, оскільки відповідач не є належним; 2) залучає до участі у
справі з власної ініціативи іншого відповідача згідно з частиною
першою статті 24 ГПК ( 1798-12 ). Ухвали про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного
відповідача не можуть бути оскаржені в апеляційному та у
касаційному порядку. У разі якщо заява (клопотання) про залучення іншого
відповідача або про заміну відповідача залишається судом без
задоволення, то ухвала з цього приводу не виноситься, а про
відхилення відповідної заяви (клопотання) зазначається в описовій
частині рішення суду або в ухвалі, якою закінчується розгляд
справи. Стаття 24 ГПК ( 1798-12 ) не зобов'язує господарський суд
задовольняти клопотання сторони про залучення до участі у справі
іншого відповідача. Проте відхилення такого клопотання і
задоволення позову за рахунок неналежного відповідача можуть бути
підставою для скасування рішення згідно з пунктом 3 частини
третьої статті 104 ГПК ( 1798-12 ). Якщо у розгляді справи господарським судом буде з'ясовано, що
іншим або належним відповідачем у ній мала б бути особа, яка
згідно з процесуальним законом не може бути учасником судового
процесу в господарському суді, а позивач наполягає на розгляді
відповідної справи саме господарським судом, останній не вправі ні
залучати відповідну особу до участі у справі, ані припиняти
провадження в ній, а повинен розглянути справу стосовно того
відповідача, якому пред'явлено позовну вимогу, та прийняти рішення
по суті справи (в тому числі про відмову в позові, якщо відповідач
є неналежним).
1.4. За приписом статті 25 ГПК ( 1798-12 ) у разі, зокрема,
реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких
виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його
правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що
сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її
реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова
форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного
на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про
акціонерні товариства") ( 514-17 ). Водночас зміна найменування
юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації
змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено
у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб
та фізичних осіб - підприємців" ( 755-15 ). У разі коли така зміна
сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї
обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у
мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове
найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі
задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується
розгляд справи. Якщо ж зміна найменування юридичної особи пов'язана зі зміною
організаційно-правової форми юридичної особи (статті 104 - 108
Цивільного кодексу України) ( 435-15 ), то йдеться про її
реорганізацію, що потребує вчинення господарським судом
процесуальної дії, зазначеної в частині третій статті 25 ГПК
( 1798-12 ); крім того, про винесення відповідної ухвали
зазначається в описовій частині рішення, прийнятого по суті
справи. Зазначеною статтею ГПК ( 1798-12 ) передбачено процесуальне
правонаступництво у зв'язку не лише зі смертю (оголошенням
померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта
господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому
числі заміни кредитора або боржника у зобов'язанні (статті
відповідно 512 і 520 Цивільного кодексу України) ( 435-15 ).
Процесуальне правонаступництво в розумінні цієї норми ГПК
( 1798-12 ) допускається на будь-якій стадії судового процесу і
здійснюється господарським судом без виклику сторін у справі, якщо
їх явка не зумовлена необхідністю з'ясування судом тих чи інших
обставин. Про здійснену заміну учасника судового процесу обов'язково
зазначається в описовій частині рішення суду, прийнятого по суті
справи, навіть якщо раніше про це вже йшлося у відповідній ухвалі. Процесуальне правонаступництво фізичних осіб має свої
особливості. Стосовно фізичних осіб - підприємців та учасників
корпоративних відносин, що є сторонами у справах або третіми
особами, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, таке
правонаступництво можливе за одночасної наявності двох умов:
по-перше, коли відповідні правонаступники мають аналогічний
правовий статус (зокрема, фізичних осіб - підприємців чи учасників
корпоративних відносин), і, по-друге, існування даного статусу на
момент вирішення господарським судом питання про процесуальне
правонаступництво: сама лише можливість виникнення процесуального
правонаступництва в майбутньому (наприклад, через передбачуване
успадкування майна та виникнення у іншої особи в зв'язку з цим
корпоративних прав) не може братися господарським судом до уваги. У разі відсутності відповідних умов при вибутті фізичної
особи зі спірних правовідносин провадження у справі підлягає
припиненню на підставі пункту 6 частини першої статті 80 ГПК
( 1798-12 ) (а не пункту 1 частини першої цієї статті). Що ж до громадян - третіх осіб, які не заявляють самостійних
вимог на предмет спору, то для їх процесуального правонаступництва
додержання згаданих умов не є обов'язковим.
1.5. У процесі вирішення господарським судом спору між
позивачем і відповідачем третя особа може вважати, що саме їй
належить право на предмет спору. З метою захисту свого права така
особа може звернутися до господарського суду, який розглядає
справу, з заявою про вступ у справу як третя особа з самостійною
вимогою на предмет спору. Вступ цієї особи у справу можливий на
будь-якій стадії провадження зі справи в місцевому господарському
суді, але до прийняття ним рішення. Про прийняття позовної заяви
та вступ третьої особи у справу виноситься ухвала. Вступ у справу третьої особи, яка має самостійні вимоги на
предмет спору, можливий тільки на підставі її позовної заяви, що
повинна відповідати вимогам статей 54 - 57 ГПК ( 1798-12 ), а не
за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського
суду (стаття 26 ГПК) ( 1798-12 ). Питання про прийняття такої
заяви, відмову в її прийнятті або про її повернення вирішується на
загальних підставах згідно зі статтями 61 - 63 ГПК ( 1798-12 ). У разі прийняття зазначеної заяви розгляд справи, а відтак і
перебіг строку вирішення спору починається спочатку - від дати
винесення відповідної ухвали.
1.6. ГПК ( 1798-12 ) передбачає можливість участі в судовому
процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на
предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може
вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін
(стаття 27 ГПК) ( 1798-12 ). Така третя особа виступає в процесі
на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким
із них у неї існують (або існували) певні правові відносини. Відповідно до статті 27 ГПК така третя особа може бути
залучена до участі у справі за її заявою, а також за клопотанням
сторін, прокурора. З підстав, зазначених у другому реченні частини
першої згаданої статті, господарський суд залучає певну особу до
участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог
на предмет спору, й за відсутності згаданих заяви чи клопотання. У
будь-якому разі судом виноситься з даного питання ухвала з
обов'язковим зазначенням у ній, на стороні кого (позивача чи
відповідача) залучається ця третя особа. { Абзац другий підпункту
1.6 пункту 1 в редакції Постанови Вищого господарського суду N 3
( v0003600-12 ) від 23.03.2012 } Згідно зі статтею 21 ГПК ( 1798-12 ) сторонами у судовому
процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та
організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу ( 1798-12 ). Це
правило встановлено лише для сторін в судовому процесі і не
стосується третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на
предмет спору. Отже, такими особами можуть бути і громадяни, які
не мають статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не
заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі
вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду
(із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у
справі) або під час розгляду справи, але до прийняття
господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи
юридичний інтерес у даній справі. Саме лише зазначення в позовній
заяві та/або у вступній частині судового рішення певного
підприємства чи організації як третьої особи, яка не заявляє
самостійних вимог на предмет спору, без вирішення судом питання
щодо її допущення або залучення до участі у справі не надає їй
відповідного процесуального статусу. Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у
вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у
зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу
наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або
змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних
прав та/або обов'язків у майбутньому. Ухвали про залучення до участі у справі третіх осіб або їх
вступ у справу оскарженню в апеляційному та у касаційному порядку
не підлягають. Процесуальний закон не обмежує можливості допущення особи до
участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог
на предмет спору, на підставі її заяви про вступ у справу в
процесі повторного розгляду останньої в апеляційному порядку, а
також залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на
предмет спору, до участі у справі за клопотанням сторони,
прокурора або з ініціативи апеляційного господарського суду;
відповідні дії можуть мати місце до прийняття апеляційною
інстанцією судового рішення зі справи. Не можуть бути третіми особами у справі відокремлені
підрозділи юридичних осіб. Водночас вони можуть на загальних
підставах виступати в судовому процесі від імені відповідних
юридичних осіб за наявності належних повноважень (частина
четверта статті 28 ГПК) ( 1798-12 ).
1.7. Відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного
( 435-15 ) та Господарського кодексів України ( 436-15 ), Законів
України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ), "Про акціонерні
товариства" ( 514-17 ), "Про банки і банківську діяльність"
( 2121-14 ), юридичні особи для здійснення своїх функцій мають
право створювати філії, представництва, відділення та інші
відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами. Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи
стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у
справі від імені цієї особи визначається установчими документами
останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено
юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому
порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на
увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє
відособлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно
підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її
відокремленого підрозділу, наприклад: "Стягнути з підприємства "А"
в особі його відокремленого підрозділу - філії N 1 на користь
організації "Б" в особі її Н-ської філії таку-то суму". Якщо відокремлений підрозділ уповноважений звертатися до
господарського суду з позовом від імені юридичної особи, то таке ж
право має прокурор за місцезнаходженням цього підрозділу. Необхідно також враховувати, що саме лише зазначення в
установчих документах чи положенні про наявність у відокремленого
підрозділу права представляти юридичну особу в суді
(господарському суді) не свідчить про надання такому підрозділові
відповідних повноважень та визначення їх кола. { Підпункт 1.7
пункту 1 доповнено новим абзацом четвертим згідно з Постановою
Вищого господарського суду N 3 ( v0003600-12 ) від 23.03.2012 } У разі коли позов подано за місцем знаходження відокремленого
підрозділу відповідача і судом з'ясовано відсутність у такого
підрозділу повноважень щодо представництва юридичної особи, справа
згідно з частиною першою статті 17 ГПК ( 1798-12 ) підлягає
передачі за відповідною територіальною підсудністю за
місцезнаходженням юридичної особи. А якщо в межах територіальної
підсудності даного господарського суду знаходиться інший
відокремлений підрозділ відповідача, уповноважений представляти
останнього в господарському суді, то суд залучає такий підрозділ
до участі у справі на підставі та в порядку, передбаченому
частиною першою статті 24 ГПК ( 1798-12 ).
1.8. Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 28 ГПК
( 1798-12 ) громадяни можуть вести свої справи в господарському
суді особисто або через представників, повноваження яких
підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю, або, якщо
представником є адвокат, - ордером з доданим до нього договором чи
засвідченим сторонами цього договору витягом з нього, в якому
зазначено повноваження адвоката. Статус громадянина як суб'єкта
підприємницької діяльності підтверджується відповідною випискою з
Єдиного державного реєстру підприємств, організацій та установ
України, а його особа - паспортом або іншим відповідним
документом. При цьому довіреність, видана громадянином - суб'єктом
підприємницької діяльності, також має бути нотаріально
посвідченою, або дорученням органу (установи), уповноваженого
законом на надання безоплатної допомоги. { Підпункт 1.8 пункту 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою
Вищого господарського суду N 10 ( v0010600-12 ) від 17.10.2012 }
1.9. Згідно зі статтею 30 ГПК ( 1798-12 ) в судовому процесі,

у тому числі в справах про банкрутство, можуть брати участь
посадові особи та інші працівники підприємств, установ,
організацій, державних чи інших органів, коли їх викликано для
дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. У частині першій зазначеної статті ГПК ( 1798-12 ) йдеться
про можливість участі в судовому процесі лише посадових осіб та
інших працівників підприємств, установ, організацій, державних та
інших органів, тобто осіб, зв'язаних з відповідними підприємствами
(установами, організаціями, органами) трудовими відносинами на
основі трудового договору (контракту). Тому якщо певна фізична
особа (громадянин) не є посадовою особою чи іншим працівником
підприємства (установи, організації, органу), в тому числі в разі,
якщо зазначені відносини припинилися до моменту вирішення спору
господарським судом, то вона не підпадає під дію відповідної
норми ГПК ( 1798-12 ). Господарський суд вправі викликати зазначених осіб як у
процесі попередньої підготовки справи до розгляду (пункт 8 статті
65 ГПК) ( 1798-12 ), так і під час її розгляду (пункт 1 частини
першої та частина третя статті 77 ГПК) ( 1798-12 ). Господарським судам необхідно враховувати, що зазначені
в статті 30 ГПК ( 1798-12 ) особи не мають статусу представників
сторін або інших учасників судового процесу (якщо їх не
уповноважено на це відповідно до статті 28 названого Кодексу)
( 1798-12 ), і тому, зокрема, можуть викликатися судом для дачі
пояснень незалежно від участі в даному судовому процесі тих
підприємств, установ, організацій і органів, працівниками яких є
<
Цена: ПО ДОГОВОРЕННОСТИ
АДВОКАТ ПО ХОЗЯЙСТВЕННЫМ ДЕЛАМ КИЕВ В КИЕВЕ
ЛУЧШИЕ АДВОКАТЫ КИЕВА -ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ЗАЩИТА СРОЧНО +38-063-580-97-18

063-580-97-18 @ ВСЕ ПРАВА ЗАЩИЩЕНЫ \копирование материалов запрещено | Сайт: advokat-profi.ftes.info | Email: kievskieadvokati@ukr.net

2012 - 2017 год
Управление сайтом Сайт создан Ftes.info счетчик посещений тИЦ и PR сайта advokat-profi.ftes.info
Просмотреть АДВОКАТ ПО УГОЛОВНЫМ ДЕЛАМ КИЕВ КРУГЛОСУТОЧНО на карте большего размера
Просмотреть Адвокат киев по уголовным делам КРУГЛОСУТОЧНО на карте большего размера Автор в Google+